Цегла силікатна рядова

Міцність - основна характеристика цегли, здатність матеріалу чинити опір внутрішнім напруженням і деформаціям, не руйнуючись. Залежно від межі міцності при стисканні, цеглу поділяють на марки 125, 150, 200.
Марка – показник середньої межі міцності цегли при стисканні, що зазвичай становить 12,5-20 МПа, позначається буквою "М" із цифровим значенням. Цифри показують, яке навантаження на 1 кв. см може витримати цеглу. Наприклад, марка 100 (М100) означає, що цегла гарантовано витримує навантаження 100 кг на 1 кв. см.
У стандартах низки країн (Україна, Канада, США) поряд з цим також регламентують межу міцності цегли при вигині.
Теплопровідність сухої силікатної цегли і каміння коливається від 0,35 до 0,7 Вт/(м*оС) і знаходиться в лінійній залежності від їх середньої щільності і практично не залежить від числа і розташування порожнин. Випробування в кліматичній камері фрагментів стін, викладених із силікатної цегли та каміння різної пустотності, показали, що теплопровідність стін залежить тільки від щільності останніх. Теплоефективні стіни виходять лише при використанні багатопустотної силікатної цегли та каміння щільністю не вище 1450 кг/куб. м та акуратному веденні кладки (тонкий шар нежирного розчину щільністю не більше 1800 кг/куб. м, що не заповнює порожнечі в цеглині).
Водопоглинання – здатність матеріалу вбирати та утримувати у своїх порах вологу. За обсягом водопоглинання завжди менше 100%, а масою може бути і більше 100%. Це один із важливих показників якості силікатної цегли і є функцією його пористості, яка залежить від зернового складу суміші, її формувальної вологості, питомого тиску при ущільненні. За ДСТУ водопоглинання силікатної цегли має бути не менше ніж 6%. При насиченні водою міцність силікатної цеглини знижується в порівнянні з її міцністю в повітряно-сухому стані так само, як і в інших будівельних матеріалів, і це зниження зумовлено тими ж причинами.
Морозостійкість – це здатність матеріалу в насиченому водою стані витримувати багаторазове заморожування та розморожування без зниження міцності та маси, а також без появи тріщин, розшаровування, кришення. У нашій країні морозостійкість цегли, особливо лицьової, є поряд із міцністю найважливішим показником її довговічності. Морозостійкість рядової цеглини повинна становити не менше 15 циклів заморожування при температурі –150о С та відтавання у воді при температурі 15 – 200о С, а лицьової не менше – 25 циклів залежно від кліматичного поясу, частин та категорій будівель, у яких його застосовують. Вимоги до морозостійкості до цегли марок 150 і вище пред'являються тільки в тому випадку, якщо його застосовують для облицювання будівель. Цегла має пройти 25 циклів випробувань без зниження міцності більш ніж на 20%.
Атмосферостійкість – зміна властивостей матеріалу внаслідок впливу на нього комплексу факторів: змінного зволоження та висушування, карбонізації, заморожування та відтавання. Були проведені випробування: силікатна цегла різних класів міцності, зарита в ґрунт повністю або наполовину, а також лежача в лотках з водою та на бетонних плитах, покладених на поверхню землі. Було встановлено, що зовнішній вигляд цегли, що лежали 30 років у землі з дренуючим і не дренуючим ґрунтом, мало змінився, але їх поверхня розм'якшилася, а у цегли, частково закопаних у землю, відкрита частина залишилася без пошкоджень, хоча в деяких випадках поверхня покрилася мохом. . Стан цегли, що знаходилися 30 років на бетонних плитах, залежало від їхнього класу, міцність цегли, що пролежали в землі 20 років, зменшилася приблизно вдвічі. Загальновідомо, що міцність силікатної цеглини після остигання підвищується. Саме тому по ГОСТ 5419, що діяв раніше, передбачалося визначати його міцність не раніше ніж через два тижні після виготовлення. Провели випробування цегли на зразках, відібраних від великої кількості партій (загалом 3 млн. шт.). По 10 цегли з кожної проби розколювали навпіл, половинки різних цегл складали попарно в певній послідовності і випробовували відразу, а інші укладали на стелажі і випробовували в тій же послідовності через 15 діб. При цьому було встановлено, що міцність цегли за цей час зросла в середньому на 10,6%, його вологість зменшилася з 9,6% до 3,5%, а вміст вільного окису кальцію знизився на 25% первісного. Таким чином, підвищення міцності силікатної цегли через 15 діб після виготовлення можна пояснити спільним впливом його висихання та часткової карбонізації вільного вапна. Термографічними та рентгеноскопічними дослідженнями встановлено, що після випробування зразків у кліматичній камері помітних змін у цементуючій зв'язці не відзначається. Таким чином, можна вважати, що силікатна цегла, виготовлена з пісків різного мінерального складу, є атмосферостійким матеріалом.
Стійкість у воді та в агресивних середовищах визначається ступенем взаємодії речовини, що цементує, з агресивними середовищами, так як кварцовий пісок стійкий до більшості середовищ. Розрізняють газові та рідкі середовища, в яких стійкість силікатної цегли залежить від їхнього складу. З цих даних випливає, що силікатна цегла нестійка проти дії кислот, які розкладають гідросилікати і карбонати кальцію, що цементують зерна піску, а також проти агресивних газів, парів, що містяться в повітрі, і пилу при відносній вологості повітря більше 65%.
Жаростійкість. Було встановлено, що при нагріванні силікатної цегли до 2000 З його міцність збільшується, потім починає падати поступово і при 6000 С досягає початкової. При 800оС вона різко знижується внаслідок розкладання цементуючих цегли гідросилікатів кальцію. Підвищення міцності цеглини при її прожарюванні до 2000°С супроводжується збільшенням вмісту розчинної SiO2, що свідчить про подальше протікання реакції між вапном і кремнеземом. Ґрунтуючись на цих дослідженнях та досвіді експлуатації силікатної цегли в димоходах та димових трубах, дозволяється застосовувати силікатну цеглу М150 для кладки димових каналів у стінах, у тому числі від газових приладів, для обробок, вогнезахисної ізоляції та облицювання; М150 з морозостійкістю Мрз35 - для кладки димових труб вище горищного перекриття.